Закон України

„Про охорону археологічної спадщини

Дата набуття чинності:
27 квітня 2004 року

Згідно Закону археологічна спадщина - це сукупність пам'яток археології, що перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об'єктів археологічної спадщини.

Розділ ІІ Закону визначає повноваження органів управління у сфері охорони археологічної спадщини. До таких органів Закон відносить Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та інші уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Археологічні пам'ятки підлягають державному обліку. Державний облік археологічної спадщини здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 9 Закону наукові дослідження археологічної спадщини включають:
  • вивчення історико-архівних даних щодо об'єктів археологічної спадщини;
  • польові дослідження, що передбачають проведення земляних робіт (розкопки та розвідки);
  • дослідження, що не передбачають проведення земляних робіт (розвідки без здійснення земляних робіт, геомагнітна зйомка, аерофотозйомка тощо);
  • всі види післяпольових досліджень.

Право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається виключно археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт, виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюється за дозволом, виданим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання археологом вимог охорони археологічної спадщини та наявності у нього відкритого листа - кваліфікаційного документа, виданого Інститутом археології Національної академії наук України. Закон забороняє використання металодетекторів та інших приладів для пошуку об'єктів археологічної спадщини або рухомих предметів, пов'язаних з культурним шаром, без наявності відкритого листа і дозволу на проведення археологічних дослідження.
Стаття 12 Закону визначає повноваження та функції Інституту археології Національної академії наук України у сфері наукового дослідження археологічної спадщини.

Археологічна експедиція може бути як окремим підрозділом юридичної особи (наукової установи, навчального закладу, музейної установи тощо), так і юридичною особою державної або комунальної форми власності, статутна діяльність якої передбачає проведення наукового дослідження археологічної спадщини. Керівництво діяльністю археологічної експедиції здійснює археолог, який одержав відкритий лист та дозвіл на проведення земляних робіт на об'єкті археологічної спадщини.

Права та обов'язки дослідника археологічної спадщини визначені ст. 15 Закону.

Підставами виникнення права інтелектуальної власності на одержану в результаті археологічних досліджень наукову інформацію є:
  • одержання такої інформації в результаті польових або інших археологічних досліджень;
  • створення інформації своїми силами і за свій рахунок;
  • виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Відповідно до Закону знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень є державною власністю.


Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору