Закон України

„Про оренду землі”

Дата набуття чинності:
22 жовтня 1998 року


Законом України „Про оренду землі” врегульовані відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння. Законом встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Орендодавцями земельних ділянок можуть бути громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Якщо земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, виступати орендодавцем уповноважується сільські, селищні, міські ради у межах своєї компетенції. Від імені держави щодо оренди земельних ділянок державної форми власності, згідно Закону можуть діяти  районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень.

Орендарями земельних ділянок, за Законом, можуть бути юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, в тому числі:

  • районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України;
  • сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
  • громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а у разі продажу на конкурсі  - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками конкурсу.

Згідно Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, за Законом, є:
  • об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
  • строк дії договору оренди;
  • орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
  • умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
  • умови збереження стану об'єкта оренди;
  • умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
  • умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
  • існуючі обмеження  щодо використання земельної ділянки;
  • визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
  • відповідальність сторін.

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Договір оренди землі припиняється в разі:
  • закінчення строку, на який його було укладено;
  • викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
  • поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
  • смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
  • ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Закон також встановлює умови та межі відповідальності орендаря та орендодавця в разі порушення договору оренди або законів України.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору